Болгарію можна віднести до держав, у яких пліч-о-пліч співіснують світові релігії: православне та католицьке християнство, іслам, іудаїзм. На питання, яка релігія в Болгарії є основною, є однозначна відповідь - традиційною релігією в Болгарії є східне православ'я, яке сповідує близько 83 % населення країни. Протягом багатьох століть болгарська православна церква багато в чому формувала культуру та національні особливості країни.

Болгарія - світська держава. Як і всі конституційні республіки, вона надає свободу віросповідання, що закріплено у статті 13 Конституції країни. У ній зазначено:
У країні мирно уживаються представники різних конфесій, дуже рідкісні випадки конфліктів на основі віри.
Також у Болгарії є місця, куди можуть прийти віруючі інших країн. Наприклад, російські та вірменські православні храми, а також церкви для прихильників протестантської релігії.
Більшість болгар - близько 83% сповідують православ'я. Інші християнські конфесії представлені католицизмом - близько 1% віруючих, до протестантів відносять себе трохи більше 1% віруючих. Існують й інші послідовники християнства, серед яких варто відзначити:
Близько 13% населення Болгарії сповідують іслам. Їхня кількість з кожним роком збільшується, що пов'язано з напливом сирійських біженців, переїздом жителів Туреччини та Арабського Сходу до Болгарії на постійне місце проживання. Є в країні і представники юдаїзму, про що свідчить велика кількість синагог у різних регіонах Болгарії. Нечисленними є громади віруючих, які відвідують румунську, євангелістську та російську церкви.
Християнство прийшло до Болгарії у І столітті нашої ери. Згідно з переказами, Амплій, учень апостола Павла, заснував першу єпископську кафедру у місті Одессос, - це нинішнє місто Варна. За свідченням Євсевія Кесарійського, у II столітті єпископські кафедри існували вже й у болгарських містах Дебелт та Анхиал. Єпископ міста Сердики - це теперішнє місто Софія, Протогон був учасником Першого всесвітнього собору в 325 році.
У середині IX століття, у 865 році, цар Болгарії святий князь Борис I першим приймає християнство. Його хрестив грецький місіонер. Після цією події відбулося масове хрещення болгарського народу. Розумний та обережний Борис розумів, що християнство допоможе йому об'єднати народ Болгарії, зміцнити болгарську державу, свою владу та вплив. До того ж, до кінця першого тисячоліття склалися політичні, економічні та соціальні умови для швидкого поширення християнства. Народ приймає православ'я, воно стає частиною його культури та життя. У наступному десятилітті болгарська християнська церква стає автокефальною (незалежною) під юрисдикцією Константинопольського патріархату.
Під час османського ярма на болгарських землях з'явилося багато мусульман, але загалом болгари свою релігію зберегли, причому вона була для них своєрідною скріпою та способом відрізнити своїх від чужих.
Кількість християнських церков під час османського ярма значно зменшилася, а нові, які будувалися, були присадкуватими, тобто не могли бути вищими за мечеті, але після звільнення в Болгарії почали будувати великі ґрунтовні храми.
З 1953 року християнська церква знову стала автокефальною, тобто керує своїм внутрішнім життям сама, і займає в диптиху, списку церков, згадуваних під час урочистих літургій, 6 місце. Очолює болгарську ортодоксальну церкву Патріарх Болгарії, який разом із Синодом митрополитів представляє та здійснює верховну релігійну владу. Служби в церквах Болгарії ведуться болгарською мовою. Болгарська православна церква ділиться на єпархії.
Православ'я відіграло важливу роль у формуванні болгарської нації. За часів володарювання іноземців воно допомогло зберегти рідну мову і, багато в чому, і культуру. Перші християнські церкви починають будуватися наприкінці першого тисячоліття.
Центральним храмом Болгарської православної церкви є кафедральний собор святого Олександра Невського, що має статус патріаршого, який був побудований лише в 1908 році.
Іслам - це друга, за кількістю послідовників, релігія у Болгарії. Іслам прийшов після завоювання країни турками в ХIV столітті і насаджувався, практично насильно, переважно серед городян. Мусульмани Болгарії різняться етнічно. Найбільшу групу представляють мусульмани турецького походження - етнічні турки, яких у країні понад 713 тисяч осіб. Вони компактно живуть на північному сході країни та на кордоні з Туреччиною.
Іслам сповідують також близько 130000 етнічних болгар - помаків, у XV - XVII столітті насильно звернених до ісламу. Вони живуть переважно у Родопах - це гори на сході Балканського півострова в Болгарії і Греції. Третіми за чисельністю вважаються цигани (103000 осіб), які мешкають по всій країні невеликими групами. Мусульманство в Болгарії сповідують також татари, араби, черкеси (20000 чоловік), що потрапили до Болгарії в XIX столітті, албанці і боснійці.
У країні багато мечетей. У столиці Болгарії, місті Софія, знаходиться одна із найстаріших мечетей у Європі. Найбільший мусульманський комплекс, що включає мечеть, медресе, цвинтар, бібліотеку та павільйон з мінеральними джерелами, знаходиться в місті Шумен. Збудований комплекс у 1774 році.

Точна дата появи прихильників цієї конфесії у стародавньому Болгарському царстві невідома. Це сталося до хрещення Бориса Першого та всього населення держави. Після того, як це сталося, цар посварився з константинопольським патріархом Фотієм. У відповідь на це Борис підпорядкував нову церкву папі Миколі Першому, наслідком чого стало підписання унії. Вона проіснувала до 870 року, і болгарська церква перейшла в омофор до нового патріарха Константинополя (Ігнатія). Саме він надав єпархії права широкої автономії.
Через кілька століть Болгарська православна церква знову пішла на підписання унії з Римом, коли керував країною цар Калоян. У 14 столітті Болгарія підпадає під вплив Османської імперії, через що зв'язок з Ватиканом слабшає. Але проникнення католицизму в країну це не зупинило, внаслідок чого прихильники єретичного руху павликіани прийняли католицтво.
Через релігійні переслідування турками у XVIII солітті павликіани змушені були тікати з території колишньої Візантійської імперії за Дунай і влаштувалися в районі Банат. Вони стали називатись банатськими болгарами. І сьогодні на кордоні з Сербією та Румунією живе 10-15 тисяч нащадків банатських болгар, які сповідують тепер римо - католицтво. Католицькі костели, собори та інші храми існують у містах Софія, Варна, Пловдив.
Сьогодні, католицизм - третя за кількістю прихильників після православ'я та ісламу релігія у Болгарії.
Юдеї давно зустрічалися на території Республіки Болгарія. Єврейський народ жив у Фракії ще за часів існування Римської імперії. Про це свідчать знайдені археологами руїни синагог у деяких провінційних містах та селищах. Особливо масове переселення євреїв у Болгарське царство розпочалося з VII столітті. Народ, який терпів гоніння у Візантії, шукав спокійніших місць для життя. Певні права пообіцяв іудеям султан Османської імперії, сподіваючись, що вони допоможуть збагатити державу. На той час виникли три великі єврейські громади: Ашкенази, Сефарди та Романіти. Згодом права євреїв зрівнялися з правами громадян Болгарії. Вони служили у лавах армії, брали участь у війнах.
На початку Другої світової війни в країні було близько 60000 представників юдаїзму. Вони змогли уникнути долі, яка спіткала євреїв в інших країнах, окупованих нацистами.
Після Другої світової війни юдеї стали масово переселятися до Ізраїлю. Виїхали понад 40 тисяч людей. На сьогодні чисельність прихильників юдаїзму становить лише одну соту частку відсотка. При цьому синагоги збереглися в багатьох містах Болгарії, але діють лише дві.
Величну Софійську синагогу було відкрито у 1909 році. Ця незвичайна архітектурна споруда збудована у стилі Мавританського відродження. Багаті інтер'єри прикрашає найважча люстра вагою 1,7 тонни. Знаходиться будинок у центральній частині міста. Другу синагогу Болгарії можна побачити у місті Пловдив.

У другій половині ХІХ століття у болгарському містечку Банско вперше з'явилася громада протестантів. Припускають, що це стало результатом діяльності місіонерів, які прибули з Америки. У північній частині країни поширюється методистська конфесія, йде зведення перших церков. Наприкінці століття організуються громади баптистів і адвентистів. Ще через кілька десятиліть склад груп протестантів поповнюється п'ятидесятниками, які прибули з Росії.
Нині різні конфесії взаємодіють між собою. Продовжує зростати чисельність п'ятидесятників, цю віру приймають багато циган. Деякі громади серйозно займаються освітньою діяльністю, влаштовують власні інституції, курси. Всі ці численні організації різних конфесій не лише зосереджені у столиці, але й присутні деяких інших містах.
Апостольська церква вірмен також є однією з релігій Болгарії. Вірменська громада переселилася до цієї країни за часів геноциду 1915 року. Чисельність народу зросла в останні 20-30 років, і тепер громада налічує понад 10 тисяч осіб, а, за деякими даними, понад 50 тисяч. Вірмени проживають у містах Софія, Бургас, Пловдив та інших населених пунктах.
У період комунізму, як і інші релігійні об'єднання, громада зазнавала серйозних труднощів. Відродження відбулося після 1989 року. З розпадом Радянського Союзу та налагодженням відносин Вірменії та Болгарії до країни знову почали прибувати нові члени діаспори. Вірмени дбають про збереження традицій та культурної спадщини, намагаються облагороджувати храми. Серед них - церква святого Георгія в місті Пловдив, а також церква в місті Бургас, побудована на згадку про події геноциду.

За результатами опитування мешканців 34 європейських держав, Болгарія за рівнем релігійності посіла 18 місце. 18% болгар вважають себе дуже релігійними, для 19% релігія - важлива частина життя, 19% хоча б раз на місяць відвідують церкву, 15% щодня моляться, 30% вірять у бога беззастережно.
Але за спостереженнями, в Болгарії релігійність носить все більше ритуальний характер. Свята відзначаються, але їх сенс якщо не ігнорується, то точно не має визначального значення. Релігійні свята тут виглядають не дуже релігійними, це привід відсвяткувати і данина традиції. У Болгарії до багатьох традицій ставляться спокійніше, наприклад у православних храмах немає вимоги до жінок покривати голову. Дітей охоче хрестять, але це, схоже, малечу ні до чого не зобов'язує.
Сподобалася стаття? Будь ласка, поділіться:
Вам також буде цікаво:
