Люксембург - столиця держави Люксембургу
Люксембург - столиця невеликої однойменної західноєвропейської держави з конституційно-монархічною формою правління, розташована в точці злиття двох річок - Альзет і Петрус. Перші літери у назві міста повністю відповідають його зовнішньому вигляду-люкс. Говорячи про це місто, постійно повторюєш слово "най" - одне з найменших і найбагатших міст світу, одне із найбезпечніших і найкрасивіших, одне з найкомфортніших і найприємніших для проживання. Тут гармонійно поєднуються давні традиції із сучасним діловим життям.
Географія та клімат міста
Географічно місто знаходиться значно вище за рівень моря, приблизно на висоті близько 300 метрів, в районі злиття двох невеликих річок - Альзет (південна притока Сіра) і Петрус. Площа міста - 51,73 км². Люксембург часто називають найбільшим оглядовим майданчиком Європи, через його розташування на скелі. Це чотириярусне місто - такого більше немає ніде в Європі.
Клімат досить приємний для життя, добре переноситься мешканцями та гостями міста. Загалом клімат Люксембургу м'який та помірний, щось середнє між морським та континентальним. Холодні та морозні зими тут рідкість, здебільшого у цей період року характерні невеликі плюсові позначки термометра. Літній сезон відрізняється температурами не вищими за 20 градусів. Спека не характерна для цієї місцевості, тому місто Люксембург - гарний вибір для літнього туризму, у тому числі й для літніх чи хворих людей, які бояться сонячних ударів та погано переносять підвищену температуру повітря.
Історія міста
Історія Люксембургу налічує тисячоліття. Існують дві версії походження назви "люксембург". Найбільш визнаною є версія про те, що назва фортеці Люцилінбурхук має німецьке походження та перекладається як "маленький замок" або "маленька фортеця". Друга версія пов'язує цю назву з ім'ям ватажка римлян, який захопив кельтську фортецю Луціус (або Люциліус). Пізніше назва фортеці трансформувалася і в Лютцембург, і Лютцельбург, і Летцебург. Сучасна назва країни та її столиці за своєю формою є французькою і була узаконена лише у 1815 р.
За імператора Галлієна (253-268) на місці Люксембургу була побудована фортеця. Відомо також, що у 738 р. Люцилінбурх був подарований Карлом Мартеллом абатству трирському. У 963 р. Зігфрід, один із нащадків Карла Великого, спорудив на крутих скелях, що піднімаються над річкою Альзет, фортецю. На північній околиці Люксембургу в небезпечній близькості від краю ущелини стоять приземкуваті, зворушені часом і побиті картеччю старовинні бастіони цієї фортеці, колись неприступної.
Ця цитадель стала ядром середньовічного міста та родовим гніздом люксембурзьких графів. У 1244 р. поселення отримало міські права. Фортеця обростала новими бастіонами, а місто росло, всупереч постійним ворожим набігам. Місто неодноразово переходило з рук до рук. Ним поперемінно володіли Іспанія, Франція, Австрія.
Лише 1815 року Люксембург отримав довгоочікувану незалежність у вигляді герцогства. Але в ході двох наступних світових воєн місто обидва рази насильно приєднувалося до території Німеччини.
Після закінчення Другої світової війни місто почало активно відновлюватися і на сьогоднішній день Люксембург - друга столиця Євросоюзу. Тут розташовано офіс Європейського інвестиційного банку, Верховний Європейський суд, адміністративні офіси ЄС. Люксембург - міжнародний валютно-фінансовий центр та трансєвропейський транспортний вузол з міжнародним аеропортом. Тут є металургійні та машинобудівні підприємства, а також підприємства хімічної, харчосмакової та швейної промисловості. Національна бібліотека, а також школа мистецтв та ремесел.
Населення та мова
Місто Люксембург вважається невеликим. Усього населення становить близько 130 000 тисяч осіб. Здебільшого городяни за національною ознакою розрізняються на дві основні групи: німецьку та французьку, кожна з яких вільно використовує для спілкування рідну мову. При цьому є і своя, люксембурзька мова, якою добре володіє переважна більшість жителів країни.
Громадський транспорт
Люксембург запровадив нову транспортну стратегію - 1 березня 2020 року він став першою країною у світі в якій не потрібно буде купувати квитки на автобуси та потяги.
На це рішення владі країни наштовхнула дорожня ситуація. Ця мініатюрна держава з населенням 600 тис. чоловік і площею 2,5 тис. квадратних кілометрів вранці та ввечері стоїть у пробках. Справа в тому, що щодня на роботу до Люксембургу приїжджає приблизно 200 тис осіб з інших країн Європи - Франції, Бельгії та Німеччини. Порівняно з 2000 роком їхня кількість збільшилася на 140%.
Іншою складовою нової транспортної концепції став ультрасучасний трамвай. Він їздить центром міста і працює не від повітряної контактної мережі, а від акумулятора. Мережа велосипедних доріжок має зрости удвічі до 1100 кілометрів. Між двома найбільшими містами, Люксембургом та Еш-сюр-Альзетт, будують 28-кілометрову велосипедну швидкісну магістраль з велосипедним мостом, який, ймовірно, стане найдовшим у Європі.
Визначні місця міста
Люксембург поділено річкою Альзет на дві частини. Верхнє місто - старовинна частина Люксембургу, з безліччю історичних пам'яток, фортецею та замками. Старе місто повністю внесено до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Нижнє місто - сучасні, промислові райони.
Сучасні висотні будівлі банків та громадських установ у Люксембурзі гармонійно сусідять із старовинними крихітними вуличками, садами, парками. Верхнє (старе) місто в межах старих фортечних стін з вежами обмежене з півдня та заходу долинами річок Петруса та Альзета, а з півночі та сходу - міським парком, який є улюбленим місцем відпочинку місцевих мешканців та приїжджих. Центральну площу міста площу Конституції у просторіччі називають "Гелле Фра", що означає "Золота дама". На згадку про героїв, які загинули за батьківщину, на площі встановлено меморіальну колону, увінчану позолоченою фігуркою з вінком у руках.
Численні мости через річки Петрус та Альзет надають особливої чарівності місту. З залізничного мосту, що повторює пропорціями римські акведуки, мосту Адольфа і старого віадука відкривається гарний вид на парковий комплекс в долині Петруса, куди можна дістатися широкими сходами. Віадуки ведуть до жвавого Привокзального кварталу з його галасливими адміністративними будівлями повз будівлі сталевого концерну "ARBED", Державної ощадної каси та вокзалу з імпозантною вежею.
Серед головних визначних пам'яток Верхнього міста - скельна капела Сен-Кірен, ренесансний Палац юстиції, кафедральний собор Нотр-Дам. У південній частині храму, перебудованої в 1930 роках, знаходиться особливо шановане зображення Богоматері - Утішительки скорботних, покровительки міста. До цього образу третього і четвертого тижня після Великодня здійснюють паломництво сотні людей. Два бронзові леви охороняють вхід у крипту-усипальницю Великих герцогів.
Поряд із собором, у ренесансному палаці з трьома флігелями будівлі колишнього Єзуїтського колегіуму розміщується Національна бібліотека. На протилежному боці височіє старий Рефугіум Трірського абатства Святого Максиміна. Ця потужна кам'яна будівля є сьогодні резиденцією Міністерства закордонних справ. За ним розкинулася затишна площа Клерфонтен, прикрашена статуєю великої герцогині Шарлотти. Звідси відкривається мальовничий краєвид на собор.
Площа Гійома II - "серце" міста. У центрі площі височіє кінна статуя Вільгельма II, колишнього короля Нідерландів і Великого Люксембурзького герцога (1840-1849). У південній частині площі знаходиться будівля муніципалітету - ратуша в стилі класицизму. Маленький фонтан, прикрашений статуєю лисиці, на згадку про люксембурзького поета Мішеля Роданжа, який переніс колізії сатиричної поеми Ґете "Рейнеке-Лис" на люксембурзький лад.
Палац Великих герцогів, збудований у 1572 році і досі є офіційною резиденцією монархів (доступ до нього обмежений). Ренесансне ліве крило палацу, побудоване у 1563 році, колишня ратуша. Особливо гарний, нещодавно відреставрований фасад з екзотичними мавритансько-іспанськими арабесками. Неподалік палацу знаходяться ділова частина Люксембургу, сучасний шопінг-центр, а також найбільші ресторани.
Колишній Рибний ринок - історичне ядро міста. З історією та культурою цієї маленької країни можна познайомитися у більш ніж у 100 залах розташованого неподалік Національного музею історії та мистецтва. Над входом до музею висить карта з колишніми та нинішніми межами Люксембургу, де видно, як іноземні володарі кроїли та перекроювали територію Люксембургу на свій лад. "Така доля маленьких країн", - говорить напис на карті.
На місці готичної церкви Сен-Мішель, ще у 987 році граф Зігфрід наказав побудувати палацову капелу. Після багаторазових руйнувань, реставраційних робіт та перебудов від неї зберігся лише ренесансний портал. На скелі Бок в 10 столітті було зведено фортецю Люцилінбургус. Сама фортеця не збереглася, а в її підземеллях у 18 столітті при австрійській імператриці Марії-Терезії було влаштовано Каземати Бок. Стародавні катакомби стали притулком для люксембуржців у Другу світову війну. Залишки стародавньої фортеці з руїнами бастіонів і сторожовими вежами, що піднімаються, справляють велике враження.
З відрогу скелі з руїнами першої графської фортеці відкривається мальовничий краєвид на долину Альзета і Нижнє місто - передмістя Грунд і Пфаффентал зі старовинними будиночками, затиснутими у вузькій гірській долині. Передмістя Грунд і Пфаффенталь є добре збережений архітектурний ансамбль 14 століття. Їхня сільська ідилія пом'якшує діяльність Верхнього міста. У передмісті столиці Берельданже, Вальферданже, Штрассені розкинулися плантації троянд. Район Лімпертсберг, на території якого раніше знаходилися рожеві плантації, тепер розташований у межах міста.
Люксембург - контрасти старовини та сучасності (відео)
