Статус біженця у Румунії

У Румунії з 2006 року діє Закон №122 "Про біженство". Відповідно до цього закону, статус біженця визначається як:

біженець - це іноземець або особа без громадянства, яка виконує умови, передбачені Конвенцією про статус біженців, укладеною в Женеві 28 липня 1951 року, іменується надалі Женевською конвенцією, до якої Румунія приєдналася на підставі Закону № 1959 46/1991.

Закон Румунії "Про біженство" передбачає кілька основних принципів:

невисилання;
конфіденційність;
возз'єднання сім'ї;
захист інтересів дитини;
обов'язок заявника подавати достовірну інформацію;
звільнення від відповідальності за нелегальне перебування на території Румунії у разі звернення з клопотанням про захист.

Відповідно до Закону, статус біженця та додатковий захист у Румунії надаються на невизначений термін. Додатковий захист надається іноземцеві, якщо немає підстав для надання статусу біженця, але висилати такого іноземця в свою країну проживання - небезпечно. У разі наявності достовірної інформації про кардинальне поліпшення та стабілізацію обстановки в державі біженця, рішення про надання йому статусу біженця може бути переглянуте.

Тимчасовий захист - альтернатива статусу біженця

З 2007 року, з моменту вступу Румунії до ЄС, до законодавства було впроваджено можливість надання тимчасового захисту у випадках масового прибуття осіб, які клопо́чуть про захист.

Тимчасовий захист - спеціальний захід для тих, хто не підходить під статус біженця, але кому необхідний захист від загроз через війну в рідній країні. Її можна оформити під час переходу через кордон Румунії або після прибуття до кінцевого пункту. Якщо статус біженця безстроковий, то тимчасовий захист оформляється на рік, продовжити його можна ще двічі на півроку, якщо військові дії на батьківщині громадянина не завершилися. Припиняється цей правовий статус із закінченням воєнних дій або рішенням Ради ЄС. Після припинення дії захисту людина має повернутись додому протягом 15 днів.

Цей статус надається на запит членів сім'ї, які знаходяться в Румунії.

У рамках тимчасового захисту людині гарантовано від держави, що прийняла її:

освіта для неповнолітніх;
курси навчання робітничим спеціальностям;
влаштування на роботу;
медичне обслуговування, але обмежено, лише екстрені служби та первинна допомога;
соціальний захист;
право проїзду у міському транспорті безкоштовно.

Ще цей правовий статус відрізняється від статусу біженця тим, що власнику тимчасового захисту можна:

переміщатися країнами ЄС, для цього потрібний паспорт нового зразка з біометрією;
виїжджати до своєї країни і повертатися назад, але повідомляти про це міграційної служби;
вільно переміщатися Румунією без повідомлення міграційної служби;
працевлаштовуватися відразу після оформлення тимчасового захисту.

Хто може отримати статус біженця

Попросити статус біженця в Румунії може громадянин будь-якої країни світу, незалежно від того, чи він приїхав легально чи ні. Відмінність полягає в тому, що нелегали мають знаходитися на території країни у спеціальних центрах. А іноземець, який прибув у країну за візою, може безперешкодно пересуватися її територією.

Біженці у Румунії - Portal Poradnuk

Підстави для отримання статусу біженця

Безумовною правовою підставою для набуття статусу біженця є ведення в рідній країні вимушеного мігранта бойових дій. Сьогодні це особливо актуально для Сирії та деяких регіонів України. Також підставами можуть бути переслідування та гоніння на батьківщині вимушеного мігранта, які загрожують його життю, здоров'ю та безпеці за такими мотивами:

за переконаннями релігійного характеру;
з расової та національної приналежності;
з політичних поглядів та відповідної діяльності;
за наявністю громадянства певної держави;
щодо входження до складу окремої соціальної групи.

Переслідування щодо самої особи або членів її сім'ї повинні виявлятися у конкретних діях. Вони не повинні виходити від одиночних осіб, а проводитися владними структурами держави проживання потенційного біженця чи великими організованими групами людей.

Вимушений мігрант має, внаслідок цього, обґрунтовано побоюватися як за своє життя, так і за безпечне існування своєї сім'ї. При цьому він не може одержати сприяння у захисті з боку своєї держави. Випадки гонінь та переслідувань мають бути обґрунтовані та підтверджуватись відповідними документами.

Процедура отримання статусу біженця

Запит на присвоєння статусу біженця подається при перетині кордону держави. Це може бути наземний пропускний пункт, аеропорт чи морський порт. Імміграційна влада держави зобов'язана прийняти прохання до розгляду. Заяву можна подати на території країни, якщо перетин кордону пройшов нелегально.

При проходженні будь-якого типу процедури (звичайної чи прискореної) передбачаються такі етапи:

прийом заяви про надання захисту;
проведення співбесіди з особою, яка клопочеться про захист;
ухвалення рішення за клопотанням.

Заява на статус біженця подається прямо на кордоні у відділенні поліції або в імміграційній службі. У заяві слід написати чесні відомості про свою особу та про підставу отримання притулку в Румунії, подати документи, що підтверджують особу та підстави для прохання надання статусу біженця.

У момент реєстрації клопотання іноземця фотографують, знімають відбитки пальців, проводять перевірки в загальноєвропейській профільній базі даних. Іноземець обов'язково інформується про його права та обов'язки, для чого в службах є спеціальні формуляри румунською та іншими іноземними мовами. Під час проведення первинної співбесіди з'ясовуються загальні особисті дані, шлях прямування, вилучаються та копіюються наявні в іноземця документи. Формується особиста справа іноземця, яка передається офіцеру імміграційної служби, який приймає рішення щодо клопотань про захист. З моменту прийняття клопотання щодо захисту до моменту передачі справи офіцеру може пройти до 15 днів.

Офіцер, який приймає рішення щодо клопотань про захист, складає проект співбесіди з можливим переліком питань для іноземця. У день проведення співбесіди у біженця з'ясовуються всі деталі. Основна мета співбесіди - встановити, чи дійсно йому загрожує небезпека в своїй державі. На співбесіді присутні:

біженець;
офіцер, який приймає рішення;
перекладач (надається безкоштовно, існує база даних про перекладачів, з якими укладено угоди);
представник ООН та неурядової організації;
адвокат, але за умови, що біженець самостійно оплачує його послуги.

Співбесіда фіксується на паперовому носії. На кожному аркуші співбесіди усі присутні розписуються. Якщо біженець відмовляється підписати співбесіду, це не перешкоджає подальшому розгляду справи, але зазначається у співбесіді. У разі необхідності перевірки отриманої від біженця інформації може бути проведена додаткова співбесіда.

Рішення за клопотанням про захист іноземця виноситься на підставі даних анкети, співбесіди та вивчення інформації про країну походження. Біженцю повідомляється винесене щодо нього рішення румунською мовою, а також його рідною мовою. Рішення вручається особисто, якщо біженець мешкає в центрі для розміщення біженців, або надсилається поштою. При цьому він відповідає за достовірність адреси свого проживання.

Під час проведення звичайної процедури рішення має бути винесене протягом 30 днів з моменту надходження справи офіцеру, проте цей термін може бути продовжений ще на 30 днів у разі необхідності проведення додаткової співбесіди. Офіцер може не прийняти особисту справу іноземця у разі відсутності будь-яких документів чи інформації і тоді 30-денний термін не обчислюється.

За результатами розгляду матеріалів справи може бути винесено одне з таких рішень:

надати статус біженця;
відмовити у наданні статусу біженця та надати додатковий захист;
відмовити у наданні статусу біженця та додаткового захисту.

З моменту ознайомлення з рішенням іноземець має 10 діб на оскарження винесеного щодо нього рішення. Рішення може бути оскаржено до судів двох інстанцій.

Центри розміщення біженців

У Румунії існує кілька центрів розміщення біженців. У центрах проводиться процедура реєстрації біженців, оформлюються їхні особисті справи та знайомлять з винесеними щодо них рішеннями. Там же біженцям надається радник, який надає допомогу іноземцю в ході процедури розгляду його клопотання, а у разі надання статусу біженця - радник з інтеграції.

У центрах не тільки надається місце для проживання, а й проводяться обов'язкові та періодичні медичні огляди, виплачується грошова допомога, надається необхідна соціальна допомога, біженці залучаються до участі у культурних заходах та відвідування безкоштовних мовних курсів. Навіть ті, хто не мешкає в центрах, можуть користуватися його послугами.

Румунія сплачує власникам статусу 20 лей на день. Грошове забезпечення видається 1 раз на два місяці. Гроші перераховуються на картку або виплачуються готівкою на руки у центрі для розміщення біженців.

Велика увага приділяється неповнолітнім біженцям без супроводу. Такі іноземці до 16 років розміщуються у спеціалізованих центрах для румунських дітей, після досягнення 16 років їх переводять до центрів розміщення біженців з обов'язковим встановленням опікуна.

Усі центри розміщення біженців є центрами відкритого типу. Єдине обмеження - з 22.00 до 6.00 не можна входити та виходити з центру. Якщо іноземець залишає центр, повинен інформувати адміністрацію. Триденна безпричинна відсутність іноземця є основою його виселення з центру. Всі центри обладнані плитами, холодильниками та необхідною побутовою технікою.

Надання статусу біженця

Якщо імміграційна влада визнала за вимушеним мігрантом статус біженця, то йому та кожному члену його сім'ї видається дозвіл на проживання у державі на строк не більше п'яти років. Після трьох років влада проводить перегляд справи біженця і з'ясовує, чи змінилися обставини, які змусили його залишити рідну країну. Якщо вони змінилися, йому пропонують повернутися назад в свою країну. Якщо ситуація залишилася тією самою, то дозвіл продовжується.

Другий тип посвідки на проживання для біженців може бути безстроковим, яким визнається його безумовне право перебувати у країні.

В обох випадках біженець та члени його сім'ї одержують право оформлення дозволу на роботу.

Якщо біженець відповідає критеріям імміграційного законодавства Румунії, йому надалі надається посвідка для постійного місця проживання і в нього з'являється, через встановлений термін перебування у цьому статусі, можливість отримати паспорт. Таким чином відбувається природна натуралізація біженця та отримання ним громадянства.

Відмова у наданні статусу біженця та її наслідки

Якщо прохання про надання статусу буде відхилено, воно переходить до юрисдикції судової влади, а саме - судді, який розглядає справи біженців. З моменту ознайомлення з рішенням іноземець має 10 діб на оскарження винесеного щодо нього рішення. Для цього йому слід подати апеляцію у чітко обумовлені законодавством країни терміни. У ній слід зазначити, які саме імміграційні закони було порушено під час ухвалення негативного рішення, чи констатувати факт порушення встановленої процедури розгляду клопотання. Якщо ж і суд винесе рішення про відмову, то заявнику буде видано депортаційний ордер і він має залишити територію країни у двотижневий термін.

Повторна спроба набуття статусу

Як правило, шансів на успіх у цьому випадку мало. У кандидата у біженці беруться відбитки пальців та формується його особиста справа, яка зберігатиметься у загальноєвропейській профільній базі даних. Тому при повторній подачі прохання перше звернення не залишиться непоміченим. Винятком можуть стати обставини, що різко змінилися, які змусили людину знову залишити свою батьківщину.

Біженці у Румунії - Portal Poradnuk

Підбиваючи підсумок

Імміграція через набуття статусу біженця дає масу переваг. До мінімуму скорочуються терміни отримання посвідки на проживання та вимоги до кандидата плюс значно спрощується сама процедура. Це у разі позитивного результату.

Якщо ж він буде негативним, то можна назавжди забути про можливість натуралізації в європейській країні, оскільки всі дії потенційного іммігранта фіксуються та зберігаються у єдиній європейській базі. Це правило діє майже завжди, за рідкісним винятком. Спроба надати хабар європейському імміграційному офіцеру може призвести до "натуралізації" у виправному закладі країни або, в кращому випадку, негайної депортації. Це правило є особливо актуальним для всіх країн Західної Європи.