Якою мовою розмовляють в Сан-Марино
Сан-Марино, офіційна назва - Найясніша республіка Сан-Марино, є однією з найменших держав у світі, яка з усіх боків оточена територією Італії. Не дивно, що офіційна мова в Сан-Марино є італійська мова. Але незважаючи на це, 83% жителів Сан-Марино говорить романьольською мовою (Romagnol). Крім цього, майже кожен громадянин Сан-Марино говорить хоча б однією іноземною мовою: зазвичай англійською, французькою чи німецькою.
Державна мова в Сан-Марино
Сан-Марино знаходиться в Італії, тобто з усіх боків оточена територією Італії, але це вже інша держава. Вона має власний прапор, герб, закони, монети. Жителям Сан-Марино дозволено користуватися євро, хоча країна і не входить до Євросоюзу.
Національність держави представлена 80% санмаринцями та 20% - італійцями. Більшість корінних жителів переїхала на постійне проживання до Італії, США, Франції та Аргентини.
Єдина державна мова в Сан-Марино - італійська, нею розмовляють усі жителі країни. Вона використовується в суспільному житті, адміністрації та освіті.
Література в країні також випускається італійською мовою, у столиці розташована друкарня, тому місцеві поети та письменники можуть видавати свої твори.
Романьольська мова
Офіційна мова в Сан-Марино - італійська, але серед представників старшого покоління поширена романьольська мова.
Романьольська мова - мова або етнолект романської мовної сім'ї. Хоча це мовне явище часто називають "діалектом", але це не діалект італійської мови, а самостійна мова, яка розвивалася під впливом різних історико-культурних факторів із розмовної латині.
Але, оскільки, багато носіїв романьольської мови досконало знають італійську, використовують її у діловому спілкуванні та спілкуванні з жителями інших регіонів, тому за романьольською мовою закріпився статус діалекту. Романьольська мова не вважається вмираючою і активно використовується в побутовому спілкуванні і навіть у мистецтві. Кількість носіїв цієї мови у світі становить близько 1,1 мільйона осіб.
Історія формування романьольської мови
Зазвичай виділяють такі причини формування романьольської мови:
- Греко-візантійська спадщина протягом 6, 7 та 8-го століть;
- різні дії німецького впливу (до і після міграційного періоду);
- різні функції мови на Апеннінах: на півночі та півдні Північної Італії;
- наявність "кельтського впливу".
Географія поширення романьольської мови
Романьольською мовою говорять жителі сучасної Італії та в Республіці Сан-Марино:
- північний кордон: річка Рено служить природним кордоном між романьольською мовою та ферарським діалектом. На романьольській мові говорить також населення деяких сіл на північ від річки Рено, таких як Аргента і Філо;
- південний кордон:за межами Емілія-Романья романьольською мовою говорять у Республіці Сан-Марино, в провінції Пезаро-е-Урбіно.
Перші згадки про романьольську мову
Перший офіційний літературний твір - "Сонет Романья" Бернардіно Катті (Равенна), надрукований у 1502 році італійською мовою з домішкою романьольської мови. У театральній п'єсі П'єро Франческо да Фаенца "Commedia Nuova", що відноситься до середини шістнадцятого століття, є персонаж, який говорить романьольською мовою для контрасту з витонченою промовою інших героїв.
Наприкінці шістнадцятого століття з'являється перший вірш, написаний романьольською мовою. Романьольська мова активно використовується в театральному мистецтві та опері досі.
Сан-Марино (відео)
